Філолого-політично-патологічне
Feb. 5th, 2010 11:48 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Нажаль, не знаю автора епіграми (прочитав ось тут http://ledilid.livejournal.com/473679.html#cutid1 )
Але надзвичайно сподобалося:
«Живуть в Україні, як дачники, держави зневаживши суть. Нині там заправляють табачники, де тютюнники мали би буть»
Як же влучно! Нє?..
Але надзвичайно сподобалося:
«Живуть в Україні, як дачники, держави зневаживши суть. Нині там заправляють табачники, де тютюнники мали би буть»
Як же влучно! Нє?..
no subject
Date: 2010-02-28 03:36 am (UTC)"З чого ти взяв, що я одрікся від свого дитинства і своєї батьківщини?" Да с того. Я и сам уже тоже не из детства, и не из Донбасса. Но я честно признаю, что у меня с детства искалечено чувство национальной идентичности, и я не пытаюсь на месте этой дырки что-то строить, потому что завалится... Мне просто претит твой метод решения этой проблемы, уж прости за откровенность, мне он кажется дурным вкусом. (не цепляйся за "о вкусах не спорят", здесь дело все же в другом). Просто - (превратив эту тему в мой любимый мозоль) это совпало с языковой и культурной политикой последних лет. Сейчас вполне недемократичными методами, как в свое время в совке, только навыворот, игнорируется национальное и языковое большинство русскоговорящих. Да-да, януков :) тех самых, которые "сфальсифицировали" блять победу Януковича. Русских школ - по пальцам, русских вузов вовсе пока нет. Хотели тут строить в Буче, вроде построят таки, так тут столько вони подняли - не продохнуть...
Прости, это не тебе лично, это просто задрали в целом - ну, тебе постольку, поскольку ты там на майдане революцию творил... Так вот, поливая говном клятых москалей, при этом действуя примерно настолько же "демократично", сейчас меня вынуждают сделать то, что сделал ты - стать украинцем, изменить язык, снова лезть руками в то, что во мне и так запутано и болит. Это будет для меня совершенно неорганично, но именно на это направлена сейчас языковая и прочая политика в нашей тризубой неньке, и за это я ее "люблю" нежно. Если для тебя этот путь решения проблемы показался органичным, то для меня он (на этом месте я дважды правил, убирая резкие выражения :) - так вот, для меня он, говоря без эмоциональных лексем, таковым не кажется и не покажется. Поэтому мои дети будут учить украинский как иностранный...
То есть, тебя отпугнули русские маргиналы, меня - украинские, только и всего. И с отцом моим это совершенно никак не связано, уж поверь...
При этом мы ближе друг к другу, чем может показаться. Потому что я, при всей моей нелюбви к нынешней государственности, все же ощущаю себя украинцем. Русскоговорящим, да, но много ли это меняет? Поэтому для любого русского я - хохол. (помнится, на свадьбе друга моего в Питере меня позвали дружком, и я все коробился, когда меня обзывали по-русски "свидетелем"...) Как для любого тризубого украинца ты (а я вдвойне) - янук... Вот и вся история.
Суть дискуссии - языковой вопрос. Я просто пытаюсь объяснить, чего я все докапываюсь до твоего украинского языка - мне просто кажется откровенной дичью, что ты вдруг решил говорить по-украински. Я могу хоть по-французски, но это не мой язык, я и по-русски то не всегда могу внятно сказать, что я думаю... Как-то у Пушкина спросили, что он думает об одной даме. Он сказал - а у меня не было случая составить мнение о ней. - Помилуйте, вы ведь весь вечер с ней проговорили! - Да, но говорили-то мы по-французски... - так вот и ты мне с твоим украинским. Он, конечно, в конце концов заменит тебе родной... Но еще не так скоро. Лет через 5-10...
no subject
Date: 2010-03-03 12:31 pm (UTC)Я тебе зрозумів. Ти мене - ні, бо "говорили-то мы по-французски".
Зауваж також, що то не мене коробить твоя поведінка/мова/віра/естетичні вподобання/довжина волосся/..., а тебе - мої.
І це ти вважаєш, шо я од чогось одрікався.
І це ти вважаєш, шо "...для любого тризубого украинца ты (а я вдвойне) - янук...".
Не так є насправді, а ТИ ТАК ВВАЖАЄШ і маєш це собі за право за це критикувати/обурюватись/дутися/коробитись...
шкода
no subject
Date: 2010-03-04 05:03 pm (UTC)да где уж мне :)
"не мене коробить твоя поведінка/мова/віра/естетичні вподобання/довжина волосся/..., а тебе - мої"
понятно дело :) все значица, негодяи, а мы, значица, д Артаньяны...
"це ти вважаєш, шо я од чогось одрікався"
есть в английском такое слово mother tongue. А в украинском есть "рiдна мова" - так вот, украинский тебе ни mother, ни рiдна, это, увы, притворство, хоть и с самыми лучшими намерениями. Если ты скажешь, что религия - то же самое, то я с тобой не соглашусь, ибо язык - это средство общения, а религия - работы над собой. Хотя если решив стать украинцем, ты имел в виду как раз работу над собой, воспитание в себе каких-либо черт, то, в принципе, почему нет... Хотя для меня, признаюсь, это выглядит вдвойне дичью, поскольку это значило бы, что ты в качестве ЛИЧНОСТНЫХ приоритетов ставишь черты НАЦИОНАЛЬНЫЕ.
"це ти вважаєш, шо "...для любого тризубого украинца ты (а я вдвойне) - янук..."
ну, в своих скромных заслугах я уверен :) как я одного двухголового россиянина расфрендил, так не сложится у меня и с тризубыми украинцами. А тебя, собссно, не так давно януком назвали :) причем этнические украинцы, не как мы с тобой.
"шкода"
если ты думаешь, что мне от этого не грустно и не больно... Впрочем, надеюсь, что не думаешь. Я и на крик-то срываюсь, потому что болит, уж прости, если сможешь.
no subject
Date: 2010-03-05 09:12 am (UTC)схоже, ти мене так і не зрозумів
+++понятно дело :) все значица, негодяи, а мы, значица, д Артаньяны...+++
вибач, але з даного діалоґу саме так і виходить...
+++есть в английском такое слово mother tongue. А в украинском есть "рiдна мова" - так вот, украинский тебе ни mother, ни рiдна, это, увы, притворство, хоть и с самыми лучшими намерениями.+++
притворство в чому? я ніколи не називав українську рідною... брешу, одного разу в 11 класі назвав - прошу це скинути на вік. мало того, саме рідною (російською) мовою я спілкуюся в 90% випадків - у мене просто майже нема співбесідників-українофонів, і я ніколи нікого НЕ ЗМУШУЮ переходити на українську. то з чого ти догледів "зраду, відрічення, фальш" - не доберу. що мені подобається в СВОЇМ щоденнику писати ТАК, ЯК МЕНІ ПОДОБАЄТЬСЯ? що свою дитину я з народження українською виховую (жінка - російською, доречі)? що я на вулиці незнайому людину питаю по-хохляцьки? то це етичний злочин?
+++Хотя если решив стать украинцем, ты имел в виду как раз работу над собой, воспитание в себе каких-либо черт, то, в принципе, почему нет...+++
і це також. я сильно особистосно виріс на цій путі, і не шляхом ношення вишиванок чи прославлення Бандери, а шляхом розуміння людських мотивів, ставання толерантнішим, наукою розуміти інших, відмовою од узагальнень та огульних звинувачень...
+++Хотя для меня, признаюсь, это выглядит вдвойне дичью, поскольку это значило бы, что ты в качестве ЛИЧНОСТНЫХ приоритетов ставишь черты НАЦИОНАЛЬНЫЕ.+++
ні, особистість для мене завжди вища за будь-що соціальне, в т.ч. національне. мені вже це закидали: як ти можеш називатися націоналістом, коли не ставиш націю вище за все?! тим не менше саме так: спершу йде людина і її людяність, все інше - потім.
+++ну, в своих скромных заслугах я уверен :) как я одного двухголового россиянина расфрендил, так не сложится у меня и с тризубыми украинцами. А тебя, собссно, не так давно януком назвали :) причем этнические украинцы, не как мы с тобой.+++
льошко, я навчився не узагальнювати, і тобі то раджу. Чикатило був хохлом - то всі хохли маньяки? він був російським громадянином - то всі росіяни маньяки? він був європейцем - ? він був європеоїдом - ................. він був людиною врешті решт, то чи слід з цього робити узагальнення?
це я до того, що ідіотів вистачає скрізь: у будь-якому соціальному уґрупуванні, і що воно більше, то більше й їх. але ж чи варто вважати думку одного (десятка, половини) ідіота-представника цієї ґрупи за думку КОЖНОГО її учасника? ні в якому разі! поки кожного не спитаю, так не вважатиму. уже много разів мав досвід, коли стадо торочить одне, а кожен окремо видається цілком нормальною людиною, яка просто "всє пашлі і я пашол".
+++если ты думаешь, что мне от этого не грустно и не больно... Впрочем, надеюсь, что не думаешь.+++
знов ти мене за якогось мудака маєш: ти - частка мого життя, колись кращий друг, найближча людина - і мені може не боліти, що болить тобі? це не так. нас розвело життя, але я не викреслював тебе.
+++Я и на крик-то срываюсь, потому что болит, уж прости, если сможешь.+++
спочатку, був, образився, але уже одійшов.
я не ображаюся. і розумію, чому ти так казав. просто не ждав од тебе такої нетолерантності - думав, ти ці речі переріс
no subject
Date: 2010-03-05 09:35 am (UTC)да нет, глупость просто...
"коли не ставиш націю вище за все"
ну, слава Богу. Просто для меня любой национализм - это уродство, ибо есть патриотизм, который нормален и похвален, а национализм - это его сынок-мутант, который "нация прежде всего", что есть просто болезнью. Рад за тебя.
"я навчився не узагальнювати, і тобі то раджу"
ммм. Я уверен, что, за КРАЙНЕ незначительным и отрадным исключением, вроде тебя, ВСЕ, называющие себя националистами, - ставят как раз нацию превыше всего. Что для меня является попросту болезненным состоянием.
"колись кращий друг, найближча людина"
да уж. Должен признать, я был далеко не лучшим другом :) в смысле, другом я был весьма посредственным. Да и остался, по большому счету...
"думав, ти ці речі переріс"
Для меня национальный вопрос - это рана. А со времен апельсинового шоу он и вовсе стал больным. Вот уж было толерантности, атас просто, когда теще старуха одна угрожала, что та до майдана живой не доедет, потому что в метро зашла с летночкой голубой...
Для того, чтобы попытаться разобраться в себе и в нем (все-таки дети растут, а как я могу их воспитать, если сам не пойму себя - стал читать Олега Покальчука - это первый вменяемый человек, от которого я за долгие годы услышал (прочел) о национальной идее.
no subject
Date: 2010-03-05 10:26 am (UTC)ти - патріот, якому до сраки, якою мовою говорить його народ, якої культури тримається: ти просто зичиш йому і своїй землі найкращого, працюєш на це і в разі чого готовий оддати за це життя.
я - патріот з національним присмаком (те саме, що я перечислив вище, але перед "до сраки" слід поставити "не"), і саме це я називаю націоналізмом.
ти ж плутаєш націоналізм (доречі російськомовних націоналістів лиш у моїй стрічці друзів - чоловік двадцять) з шовінізмом. останній - то часний випадок націоналізму. або з нацизмом - а це вже приклад аґресивного шовінізму... термінолоґія в цім питанні дуже тонка і важлива
нашу з тобою дискусію прочитав один мій ЖЖ-друг (я її прикладом спробував показати йому шкідливість аґресивності в національному питанні), людина, яку я дуже поважаю, читаю з величезним інтересом, але не у всьому поділяю з ним погляди. вибач, не дам його імені, щоб це не виглядало нацьковуванням вас одне на одного. так ось, шо він мені написав:
+++"...та й говорю я українською дуже рідко - лиш коли українофон попадеться у співрозмовники."
http://iskra75.livejournal.com/21542.html?thread=164390#t164390
Ось і вся ваша хоробрість та українськість.
Дякую за цю позицію. Тепер мені зрозуміло, чому ви так боїтеся "вандалів, що руйнують радянські пам'ятники". Бо ви й досі перебуваєте в полоні радянського "всех под одну гребенку", и "не высовывайся".
Далі читати стало не цікаво...+++
як ти казав там про "януків"? саме приклад
no subject
Date: 2010-03-05 10:34 am (UTC)говорю тебе, мы - каждый в своей среде - маргиналы... Мне это отчасти льстит даже. Бедряев вот всю жизнь в своей среде слыл отщепенцем - просто потому что правду и свободу ценил выше предрассудков
no subject
Date: 2010-03-05 11:06 am (UTC)