iskra75

Ось епізод з біографії А.Гриценка. Як на мене - достойний підхід справжнього офіцера.

...У цей період був ще один цікавий епізод – навчання в Академії Збройних Сил України. Отримавши оперативно-стратегічний рівень освіти у США, я вирішив на власному досвіді порівняти зміст навчання і принципи підготовки керівного складу української і західних армій. Цікавим було навчання, але на контрасті з Університетом ВПС США, інколи психологічно напруженим. Ось один із конфліктних епізодів, про який я раніше розповідав.

«Проводиться відкрите заняття у групі слухачів, серед яких підполковник Гриценко. Присутня в повному складі кафедра оперативного мистецтва – генерал-лейтенанти, генерал-майори, полковники. Тема занять – «Стратегічна оборонна операція України проти коаліції іноземних держав». Згідно зі сценарієм, противник налічує 50 дивізій з НАТОвським озброєнням, Україна розгорнула 36 дивізій.

Мені відведена роль головнокомандувача. Викладач, генерал Суятінов, пропонує викласти стратегічний замисел на операцію. Я доповідаю:

«Пункт перший – віддаю наказ нанести вогневий удар по будівлям Верховної Ради, президентської адміністрації і уряду України.

Пункт другий – підписую акт капітуляції. Пункт третій – пускаю собі кулю в лоба. Доповідь закінчив».

Мертва тиша. Пару хвилин усі ховають очі, шок. Врешті-решт зібрався з думкою генерал Суятінов: «Поясність свій замисел?» Пояснюю:

«Пункт перший – Україні у війні протистоїть коаліція членів НАТО, загалом 50 дивізій. Альянс не може проводити операції такого масштабу без США. Це означає, що ми воюємо практично з усім цивілізованим світом. Розгорнувши на папері 36 дивізій, ми свідомі того, що не маємо техніки, щоб їх укомплектувати, до того ж за станом підготовки маємо боєздатними лише кілька батальйонів на всю армію. Керівництво держави, яке довело до такої ситуації, не має права на життя. Тому наноситься вогневий удар.

Пункт другий – капітуляція, щоб зберегти життя громадян, наші історичні й культурні цінності, майно і територію від знищення.

Пункт третій – кулю в лоба, бо соромно здаватися без бою. І соромно, що ми, підполковники, полковники, генерали, замість того, щоб вивчати реальні речі, адекватні новій ситуації у Європі, готуємося до глобальної війни і витрачаємо час на абсолютні дурниці».

Викладач оголосив дострокову перерву. Разом з іншими йду до курилки. Підходять генерали, тиснуть руку: «Молодець, нарешті, справді, скільки можна займатися дурницями?» Питаю: «А чого ж ви мовчите?»...

Цілком біографія тут: http://grytsenko.com.ua/avtobiohrafija.html