![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
iskra75Дякую ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
promonaut за наводку отут: не штука загинути за Батьківщину - штука зробити так, щоб за неї загинуло якнайбільше ворогів
Ориґінал статті.
Представникам ЗМІ
та усім зацікавленим особам
Щодо ситуації навколо солістки Абдулліної К.Д.
З глибоким сумом сприйняв звістку про жахливий коментар Катерини Абдулліної на «Facebook». Ще з більшим сумом — зміщення акцентів довколо нього, що відбувається в останні дні, адже йдеться не про мову спілкування, а про принижуюче ставлення до мільйонів людей.
Колектив Національної опери України інтернаціональний. Наші працівники спілкуються багатьма мовами світу, аж до японської (адже нині у штаті театру працюють японські артисти балету), мовами оригіналу, відповідно до світової практики, виконуються оперні вистави. Але нікому і на думку не спадає принижувати честь і гідність інших! Саме це викликало хвилю обурення у коментарях К. Абдулліної.
У колективі театру добре відома її лексика, тож авторство сумнівів не викликає, а пошук “винних” та нові подробиці, котрі щоденно “народжує” Катерина, нагадують заздалегідь сплановану, але огидну за суттю і змістом піар-акцію. Стає зрозумілим, що “героїня” скандалу увійшла в азарт і буде створювати “новини”, допоки їй буде надаватись така безпрецедентна медійна підтримка, якій можуть позаздрити не тільки зірки шоу-бізнесу, але і будь-який впливовий політичний діяч.
Щодо вокальної форми Катерини, то будучи зарахованою до трупи театру, вона, напевно, і справді подавала надії, котрі, на жаль, не виправдалися і вступили у потужний диссонанс із її амбіціями.
Певні сподівання на поліпшення її вокальної форми покладалися на приватні стажування Катерини в Італії, на які вона неодноразово виїжджала протягом останніх років. Однак кілька виступів у минулорічних виставах театру засвідчили марність цих сподівань, про що я говорив їй особисто.
Професійна форма творчих працівників театру, а у зв’язку з цим, і можливість їх участі у тих, чи інших партіях (ролях) протягом сезону, мала бути обговорена під час наради головних спеціалістів театру, що традиційно відбувається у перші дні нового театрального сезону. Припускаю, що це могло стати одним із приводів для такої піар-кампаінії солістки.
Хочу звернути увагу, що спекулювання поодинокими виступами у невеличких театрах Італії ніяк не є підтвердженням її міжнародного визнання, на відміну, наприклад, від іншої нашої солістки Людмили Монастирської, яка нині робить світову кар’єру, тріумфально виступаючи на найпрестижніших сценах — Нью-Йоркської “Метрополітен-опера”, Міланської “Ла Скала” та інших, виконуючи головні партії поруч із Пласідо Домінго та іншими справжніми зірками оперного вокалу.
Із сумом змушений констатувати, що ні славні здобутки Людмили Монастирської, ні ювілеї Марії Стеф”юк — Героя України, легендарної співачки, яка першою з українок, після Соломії Крушельницької, була запрошена співати у “Ла Скала”, ні Мирослава Скорика — Героя України, всесвітньо відомого композитора, не викликали такого інтересу, як абсурдна за масштабами та огидна за сутністю, ситуація навколо К.Абдулліної.
Залишається поза увагою і той факт, що вперше в історії Незалежної України, виставу Національного репертуару - “Наталку Полтавку” - у постановці нашого театру запрошено на престижний європейський фестиваль у Сааремаа у липні 2014 року.
Дивними і недолугими звучать у співвідношенні з творчим доробком К.Абдулліної визначення “оперна діва”, “примадонна”, якими характеризуються мистецькі здобутки Марії Каллас, Монсеррат Кабальє, Соломії Крушельницької, Євгенії Мірошниченко — найвидатніших оперних співачок світу.
Як головний режисер театру, не бачу можливості подальшого виконання К.Абдулліною провідних партій у виставах театру, принаймні з наступних причин, кожної з яких достатньо:
1) її незадовільна вокальна форма
2) відмова колег від участі з нею у виставах
3) можлива реакція на її появу на сцені з боку глядацької аудиторії, що може поставити виставу під загрозу зриву
Цілком природно, що будь-яка людина, яка має честь, гідність і власну позицію, після усього, що сталося, подала б заяву про звільнення, але нині зрозуміло — Катерина цього не зробить. Чому? Відповідь проста — вона прекрасно розуміє, що жоден серйозний театр у такій вокальній формі не візьме її на постійну роботу. Хай прослухається у Віденську оперу, в “Ла Скала”, чи у Варшавський театр — а ми всі подивимось на результати...
Завершуючи, прокоментую і останній інформаційний “десерт” від Абдулліної на мою адресу. Катерина стверджує, що я, ніби то, пропонував їй “руку і серце”, та отримав відмову... Єдина жінка, якій я робив пропозицію — моя дружина Мирослава.
Вважаю цей коментар вичерпним, а тому для себе ставлю у цій темі крапку. Прошу представників інтернет-ресурсів та друкованих ЗМІ наводити цей коментар повністю, а не частково, залежно від позиції та уподобань.
Завжди відкритий для спілкування та вдячний за інформаційну підтримку справжніх мистецьких подій та здобутків Національної опери України.
З повагою
Анатолій Солов’яненко,
головний режисер Національного академічного театру
опери та балету України імені Тараса Шевченка
promonaut за наводку отут: не штука загинути за Батьківщину - штука зробити так, щоб за неї загинуло якнайбільше ворогівОриґінал статті.
Представникам ЗМІ
та усім зацікавленим особам
Щодо ситуації навколо солістки Абдулліної К.Д.
З глибоким сумом сприйняв звістку про жахливий коментар Катерини Абдулліної на «Facebook». Ще з більшим сумом — зміщення акцентів довколо нього, що відбувається в останні дні, адже йдеться не про мову спілкування, а про принижуюче ставлення до мільйонів людей.
Колектив Національної опери України інтернаціональний. Наші працівники спілкуються багатьма мовами світу, аж до японської (адже нині у штаті театру працюють японські артисти балету), мовами оригіналу, відповідно до світової практики, виконуються оперні вистави. Але нікому і на думку не спадає принижувати честь і гідність інших! Саме це викликало хвилю обурення у коментарях К. Абдулліної.
У колективі театру добре відома її лексика, тож авторство сумнівів не викликає, а пошук “винних” та нові подробиці, котрі щоденно “народжує” Катерина, нагадують заздалегідь сплановану, але огидну за суттю і змістом піар-акцію. Стає зрозумілим, що “героїня” скандалу увійшла в азарт і буде створювати “новини”, допоки їй буде надаватись така безпрецедентна медійна підтримка, якій можуть позаздрити не тільки зірки шоу-бізнесу, але і будь-який впливовий політичний діяч.
Щодо вокальної форми Катерини, то будучи зарахованою до трупи театру, вона, напевно, і справді подавала надії, котрі, на жаль, не виправдалися і вступили у потужний диссонанс із її амбіціями.
Певні сподівання на поліпшення її вокальної форми покладалися на приватні стажування Катерини в Італії, на які вона неодноразово виїжджала протягом останніх років. Однак кілька виступів у минулорічних виставах театру засвідчили марність цих сподівань, про що я говорив їй особисто.
Професійна форма творчих працівників театру, а у зв’язку з цим, і можливість їх участі у тих, чи інших партіях (ролях) протягом сезону, мала бути обговорена під час наради головних спеціалістів театру, що традиційно відбувається у перші дні нового театрального сезону. Припускаю, що це могло стати одним із приводів для такої піар-кампаінії солістки.
Хочу звернути увагу, що спекулювання поодинокими виступами у невеличких театрах Італії ніяк не є підтвердженням її міжнародного визнання, на відміну, наприклад, від іншої нашої солістки Людмили Монастирської, яка нині робить світову кар’єру, тріумфально виступаючи на найпрестижніших сценах — Нью-Йоркської “Метрополітен-опера”, Міланської “Ла Скала” та інших, виконуючи головні партії поруч із Пласідо Домінго та іншими справжніми зірками оперного вокалу.
Із сумом змушений констатувати, що ні славні здобутки Людмили Монастирської, ні ювілеї Марії Стеф”юк — Героя України, легендарної співачки, яка першою з українок, після Соломії Крушельницької, була запрошена співати у “Ла Скала”, ні Мирослава Скорика — Героя України, всесвітньо відомого композитора, не викликали такого інтересу, як абсурдна за масштабами та огидна за сутністю, ситуація навколо К.Абдулліної.
Залишається поза увагою і той факт, що вперше в історії Незалежної України, виставу Національного репертуару - “Наталку Полтавку” - у постановці нашого театру запрошено на престижний європейський фестиваль у Сааремаа у липні 2014 року.
Дивними і недолугими звучать у співвідношенні з творчим доробком К.Абдулліної визначення “оперна діва”, “примадонна”, якими характеризуються мистецькі здобутки Марії Каллас, Монсеррат Кабальє, Соломії Крушельницької, Євгенії Мірошниченко — найвидатніших оперних співачок світу.
Як головний режисер театру, не бачу можливості подальшого виконання К.Абдулліною провідних партій у виставах театру, принаймні з наступних причин, кожної з яких достатньо:
1) її незадовільна вокальна форма
2) відмова колег від участі з нею у виставах
3) можлива реакція на її появу на сцені з боку глядацької аудиторії, що може поставити виставу під загрозу зриву
Цілком природно, що будь-яка людина, яка має честь, гідність і власну позицію, після усього, що сталося, подала б заяву про звільнення, але нині зрозуміло — Катерина цього не зробить. Чому? Відповідь проста — вона прекрасно розуміє, що жоден серйозний театр у такій вокальній формі не візьме її на постійну роботу. Хай прослухається у Віденську оперу, в “Ла Скала”, чи у Варшавський театр — а ми всі подивимось на результати...
Завершуючи, прокоментую і останній інформаційний “десерт” від Абдулліної на мою адресу. Катерина стверджує, що я, ніби то, пропонував їй “руку і серце”, та отримав відмову... Єдина жінка, якій я робив пропозицію — моя дружина Мирослава.
Вважаю цей коментар вичерпним, а тому для себе ставлю у цій темі крапку. Прошу представників інтернет-ресурсів та друкованих ЗМІ наводити цей коментар повністю, а не частково, залежно від позиції та уподобань.
Завжди відкритий для спілкування та вдячний за інформаційну підтримку справжніх мистецьких подій та здобутків Національної опери України.
З повагою
Анатолій Солов’яненко,
головний режисер Національного академічного театру
опери та балету України імені Тараса Шевченка
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2013-09-11 11:02 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-12 12:35 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-12 04:11 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-13 09:57 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-13 10:07 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-13 08:25 am (UTC)це не совок аж ніяк, це таки норма "європейської етики".
ну і хамство звати громадянською позицією - це Ви загнули. тоді вже матюкатися у тролейбусі та сцяти на Хрещатику - така сама громадянська позиція, чо вже там...
no subject
Date: 2013-09-13 10:04 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-13 10:31 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-13 11:20 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-13 11:27 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-13 05:06 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-13 05:16 pm (UTC)їй потрібно спочатку звернутися до лікаря щоб він видав свідчення що вона не представля загрози для оточуючого її бидла.
no subject
Date: 2013-09-13 05:26 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-13 05:31 pm (UTC)я й не скорчу з себе зірець коректності але я й не скиглю як що мені в пику дадуть за мою коректність
зброя двосічна бо.
no subject
Date: 2013-09-13 10:41 pm (UTC)http://irengloria.livejournal.com/42315.html?thread=605515#t605515
Ви дійсно не є взірцем коректності, однак просто смішно, коли при цьому дорікаєте іншим за хамство. Втім, мабуть з мого боку було помилкою витрачати час на співрозмовника, який мислить на рівні "дати в пику". Тож на цьому прощаюсь.
no subject
Date: 2013-09-14 06:15 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-16 09:48 am (UTC)в іншому ж згоден: саме бидло найбільше хамило у відповідь Абдуліній та саме "Свобода" демонструє найбільше тягу до несвободи.
no subject
Date: 2013-09-13 12:20 pm (UTC)далі. хамство цієї Абдуліної гірше, аніж ляпнуте Урґантом "як комісар українських селян" (в обох випадках мені огидна шумиха, яка знялася довкола, коли шо), але остракізм, якого дістали автори в обох ситуаціях - лоґічний і закономірний, нехай і надто верескливий (маємо національні комплекси, чого дивуватися).
далі. керівник театру не звільнив Абдуліну, а лише відсторонив її од виступів, бо, по-перше, колеґи відмовлялися виступати разом із нею і, по-друге, цілком можливими були б зриви концертів через реакцію глядачів (ба, ґарантованими!). тобто Ваше "бо публіка не ходить на її вистави, це інша річ" тут і маємо. грубо кажучи, Ви вже самі його реабілітували.
ну і я узайве прошу назвати "нормальні країни". якшо ще й наведете приклади іґнорування приватного хамства (насправді, нацизму, коли чесно говорити) офіційними інституціями чи роботодавцями - буду ще більш вдячний.
no subject
Date: 2013-09-13 05:22 pm (UTC)англієць не сцить у під'їзді бо йому таке не спда на думку.
а росіянин вважає що всі так роблять але чіпляються за це тільки до нього.
no subject
Date: 2013-09-13 05:22 pm (UTC)http://tvi.ua/new/2013/07/26/cenzura_u_mysteckomu_arsenali_neuhodnu_kartynu_zamalyuvaly_farboyu
не сподобається глядачам, чи порушує якісь моральні норми. Загалом, якщо бюрократи диктують митцю, що він повинен чи не повинен думати, (раніше Соловяненко, коментуючи випадок Абдуліної, висловлювався, що людина, яка працює в Опері, не повинна навіть так думати) то це негативно відобразиться передусім на мистецтві.
> якшо ще й наведете приклади іґнорування приватного хамства (насправді, нацизму, коли чесно говорити) офіційними інституціями чи роботодавцями - буду ще більш вдячний.
Наводити приклади відсутності чогось - досить абсурдна вимога :)
Але в європейських країнах склалась досить помітна традиція розмежування приватного життя і роботи.
no subject
Date: 2013-09-13 05:57 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-14 07:28 am (UTC)===людини, час вже до цього звикнути.
Все, що викладається в інтернет є суспільною справою - час би вже до цього звикнути за стільки років.
===Якби оперний колектив просто відмежувався від них, заявивши,
===що це її власна позиція
Ага.
На колективний суд би ще викликати, "пропісочити".
Чисто совковий підхід.
===така увага до пересічного висловлювання, яких тисячі в мережевих срачах
тисячі написані нікому не відомими пересічними громадянами
коли ти вилазиш на гору - несеш куди більшу відповідальність за всі свої слова та вчинки
до цього теж варто було б вже звикнути.
===Він чинив саме як совковий керівник, який вважає, що може
===вказувати, як підлеглі повинні чи не повинні думати
Чергове дурне пересмикування, цілком в стилі совків, які кричать про те, що українізатори забороняють їм говорити російською. Вказувалось, як підлеглі не повинні говорити, а не думати.
===керівника не повинні обходити погляди підлеглих
Станете керівником - тоді будете самі оцінювати своїх підлеглих і давати якісь поради.
=== вже відгонить добре відомими совковими методами.
Чергове дурне пересмикування.
Совкові методи заключались в піддаванні сумніву "лінії партії", а не в презирстві до загальнонаціональних цінностей. В більшій частині парламентських монархій Європейського Союзу за образу особи монарха світить неілюзорний тюремний термін ув'язнення - підіть ще їх позвинувачуйте в совковості методів.
===Звільняти з роботи за висловлювання, яке не стосується
===професійної діяльності це так по-совковому.
Це по-загальносвітовому. Бо йдеться про етику. Неетична людина нікому не цікава в співробітниках, бо апріорі її поведінка шкодитиме роботі так чи інакше.
===поведінка співробітників поза робочим місцем не повинна
===обходити роботодавця
Відразу видно людину, яка працедавцем ніколи не була.
===що він повинен чи не повинен думати,
І знову.
Такі совкові пересмикування у людини, яка всіх звинувачує в совковості.. Фройд би плакав.
===в європейських країнах склалась досить помітна традиція розмежування приватного життя і роботи.
В європейських країнах досить чітко розмежовують свободу слова і порушення суспільної етики.
no subject
Date: 2013-09-14 08:58 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-14 10:17 am (UTC)Так що, як кажуть в інтернеті, "злив зараховано".
no subject
Date: 2013-09-16 09:46 am (UTC)пам'ятаймо при цьому, шо самі бюрократи - плоть од плоті цього мистецтва! наведу аналоґію.
уявімо ситуацію: якийсь християнський священник (не з амвона, боже бережи!) просто на вулиці чи в ганделику, або у публічнім домі розповідав, шо вважати вбивство та шлюбну невірність гріхом - то маячня, а дітей од Святого Духа не буває, тож і непорочність Марії - також брехня; ну а десять заповідей - взагалі вигадки печерних людей і бога ніяк не стосуються. і відео з цими його словами розійшлося по усіх усюдах. уявили? тепер питання: якою мусить бути АДЕКВАТНА реакція чиновників од церкви у НОРМАЛЬНІЙ країні на таке? звісно, на Вашу думку.
+++Наводити приклади відсутності чогось - досить абсурдна вимога :)+++
не пересмикуйте. наведіть, будь ласка, приклади відсутності гонінь на невідсутнє хамство/образу/приниження. тобто от у "НОРМАЛЬНІЙ" на Вашу думку країні дехто усіх чорношкірих/мусульман/франкофонів/жінок принизив - а йому це минулося, БО КРАЇНА "НОРМАЛЬНА", а приватне життя та робота розмежовуються.
no subject
Date: 2013-09-17 02:16 am (UTC)> усіх чорношкірих/мусульман/франкофонів/жінок принизив - а йому це минулося
Зазвичай намагаюсь обминати дискурс ненависті, тому спеціально шукати чиїсь хамські висловлювання не хочеться. Однак можна запропонувати спосіб визначити рівень покарань за хамство: співставити кількість осіб, які вдавались до хамських висловлювань, і кількість тих, хто за це мав неприємності. Думаю, відсоток тих, кому ці висловлювання зійшли з рук, буде величезний.
А у випадках, коли справа доходить до суду, іноді підсудних виправдовують, наприклад, ось підбірка:
http://esquire.ru/freedom
а от різниця в розумінні свободи слова в нормальних і не зовсім нормальних суспільствах:
Призывы Мурси к «ответственной» свободе слова стали своеобразным ответом на выступление в ООН президента США Барака Обамы, который заявил, что будет защищать ничем не ограниченную свободу слова, даже если она используется, чтобы оскорблять его самого или христианские ценности. Глава Белого дома призвал бороться с проявлениями религиозной нетерпимости не с помощью запретов и ограничений, а с помощью самой свободы слова, объединяя людей против предрассудков. Обама также напомнил, что в эпоху цифровых технологий любой человек с сотовым телефоном способен одним нажатием кнопки распространить оскорбительные взгляды по всему миру, а значит, бесполезно пытаться ограничивать поток информации.
http://www.ng.ru/world/2012-09-27/1_freedom.html
no subject
Date: 2013-09-18 08:19 am (UTC)знову Ви викручуєтесь.
опера теж не державна інституція. вони, можливо, бюджетники (в чому не певен), але не держслужбовці. і директор театру нічим не менш вільний за церковників.
гаразд, аналоґію уточнюємо. священник говорив не про Марію та Біблію, а про більш абстрактні речі, напряму до церкви не причетні: закликав вбивати когось, п'яний обблювався і лежав у калюжі власної сечі, жалівся на четвертий аборт жінки тощо. тобто просто вів себе негідно з точки зору суспільної моралі. то яка мусить бути, на Ваш погляд, АДЕКВАТНА реакція церкви?
і прошу не старатися знову перекручувати, бо робітник сфери культури принципово нічим не одрізняється від священника: обидва, за визначенням, повинні нести світле, добре, вічне у маси, в т.ч. власним прикладом.
дякую за підбірку: цікава і корисна. в тому числі і тим, що демонструє, що і "нормальне, по-Вашому" суспільство також обурюється на хамство та публічне приниження, хоча суд його і виправдовує. я певен, що коли б наша Абдуліна була притягнута до суду, її також виправдали б. що жодним чином не значить, нібито вона була права: посіяла вітер - пожала бурю.
певно, я так само маю право не любити темний колір шкіри у людей і вважати його ознакою унтерменшів - маю я право на власну думку? так! і висловлювати її у зручний для мене спосіб? однозначно! але коли мені у тому ж Техасі чи десь іще у гамериці, попри всі розповіді Обами за першу поправку, натовчуть пику за це - вони також мають право на власну думку і спосіб її висловлювати у такий спосіб, а я сам собі довбодятел.
суд, воно, звичайно, то добре, але б'ють не по паспорту, а по морді. навіть у "нормальних" країнах.
no subject
Date: 2013-09-19 07:09 pm (UTC)Таки державна, на щастя, її ще не приватизували.
> робітник сфери культури принципово нічим не одрізняється від священника: обидва, за визначенням, повинні нести світле, добре, вічне у маси, в т.ч. власним прикладом.
Таке розуміння робітника сфери культури ніби зійшло зі сторінок соцреалістичних видань :) Головна цінність мистецтва - краса, а до моралі вона може не мати жодного стосунку. Мистецтво може бути аморальним, а митець - добрячим мудаком, причому це простежується не тільки в сучасну епоху. (Згадується стаття Лосєва "Зворотний бік титанізму", де він показує, що сплеск аморальності в епоху Ренесансу був неодмінним наслідком світоглядних змін, які уможливили відхід від середньовічної культури). Тож якщо священик влаштує п'яний дебош, це підмочить його репутацію, а от митцю скандал може піти навіть на користь, сприяючи популярності. Загалом, епатаж є досить суттєвою рисою мистецтва, і аморальні вихватки митцю мають прощатись навіть більше, ніж пересічній людині. А от намагання перетворити мистецтво на пропаганду моральних цінностей веде до його виродження. Сьогодні звільнять співачку за хамство в блозі, а завтра, прикриваючись вимогами моралі, зірвуть виставку чи замалюють картину, яка, на думку директора виставкового центру, аморальна, а він же має дбати про репутацію свого закладу... Загалом, хай краще комусь зайвий раз зійде з рук хамська витівка, ніж утвориться прецедент для розправи з митцями. Комісію з моралі ми вже мали, добре, що обійшлось без серйозних наслідків.
no subject
Date: 2013-09-20 08:02 am (UTC)я мав на увазі не власність, а свободу управління. але нехай так, державна. тоді ще цікавіше виходить.
Ви, наче, цілком вірні слова кажете, алу тут такий казус
вимальовується: коли вже опера належить державі, то вчинки її робітників одгукуються на репутації держави, а керувати нею мусять ті ж таки державні чиновники.
тобто будь Абдуліна вільним митцем - її висловлювання та переконання лежали б абсолютно в іншій площині, скандали та епатаж грали б на її популяризацію, а аморальність прощалася б за аванґардизм та ламання стереотипів. але позаяк вона працює од імені міністерства культури України, то і вчинки її у неробочий час лягають на тло держави, записуються на державний рахунок, трактуються як "вчинок держслужбовця". це даність, аксіома. хай там яким Ви мене совком не вважайте - але це є, і заперечувати це явище не можна.
так само і з міліціонером, шо збив перехожого, їдучи у п'яному стані після роботи до публічного дому: ну не повинні такі люди робити у міліції! так вважатиме абсолютна більшість людей. навіть у "найнормальніших" країнах.
а Ви пропонуєте розділяти роботу і нероботу. тобто, по-Вашому, після одсидки такий мент має право повернутися до лав сторожів правопорядку. а я навпаки вважаю, шо нашій державі треба якнайбільше дистанціонуватися від своїх робітників, які навіть у приватнім житті бодай раз повелися аморально і заплямували ім'я держави, скомпрометували її, нанесли шкоду репутації. я навіть вважаю, шо слід ввести окрему статтю КК "за компрометацію держави", яка б за будь-який злочин, скоєний держслужбовцем, накидала зайві роки три відсидки, байдуже, чи в робочий час той злочин скоєно, чи у приватний.
no subject
Date: 2013-09-20 12:08 pm (UTC)Це аксіома в (пост)тоталітарних країнах, і аксіома лише тоді, якщо вважати митця ідеологічним працівником. Але це був би хрест на мистецтві. На жаль, ми ще довго долатимемо відрижки соцреалізму і соцреалістичного розуміння ролі мистецтва.
> Ви пропонуєте розділяти роботу і нероботу.
Так. А от аналогія з міліціонером не підходить, бо його проступок лежить у сфері фахово важливих рис. Адекватною аналогією було б порівняння з чиновником із міністерства освіти - для нього цей проступок лежав би в царині важливих якостей для виконання службових обов'язків. А для оперної співачки важливими є вокальні дані, і вони не мають жодного стосунку до її політичних переконань і манери їх вираження.
> я навіть вважаю, шо слід ввести окрему статтю КК "за компрометацію держави"
Лукашенко б із вами погодився. Власне, це вже було - дисидентів теж звинувачували в компроментації держави, а виставку абстракціоністів у 60-х розгромили. От тільки на міжнародному рівні "морально правильне" радянське мистецтво було посміховиськом.
no subject
Date: 2013-09-23 06:22 am (UTC)я, по-Вашому, зтятий совок, і таки да, реалізм на картинах мені значно ближчий за око в сраці на полотні аванґардиста. тим не менше, Ви мене не переконали в існуванні "нормальних" країн. тож названа мною аксіома стосується людей взагалі, а не лише пост-тоталітарні суспільства.
статтю "за компрометацію держави" я пропонував би застосовувати не до митців (нехай собі малюють шо хочуть і співають як хочуть), а до держслужбовців (бюджетники - не функціонери держави!), а Ви і тут пересмикуєте.
хай би там як приватне і робоче не розділялося, але я уникатиму ходити в той маґазин, де знаю, шо продавчинею працює людина, у приватнім житті гнида, хоч за шинквасом важливіше швидко рахувати і не обважувати. отакий я совок. і мені за це не соромно.