iskra75

цілком із Вами згоден

From:

Українці відреаґували - аффтар вибачився (молодець, без іронії) — інцидент вичерпано. А якби українці не відреаґували - все було б нормально і най продовжують жартувати?

Я не ображений тими словами і навіть, вважай, не покороблений (от недавній Познер — це було правдиве свинство, факт) — але не реаґувати на жарти щодо убитих співвітчизників вважав би неправильним.

From:

Привіт, Павле. Радий чутися.

Коли б я був написав пост, який планував (просто Чорнобілий встиг раніше), я б його назвав "Гора не рушиться" (цитата з "Тіні воїна" Куросави) в тім сенсі, шо допоки ми перейматимемося отакими "жартами" і сприйматимемо їх близько до серця, ще й на рівні МЗС - допоти залишатимемося унтерменшами. Справді велика нація зважала б на такі подразники не більше, ніж слон на Моську, тобто тупо б іґнорувала, принаймні у масі своїй. А нас, виявляється, можна вивести з рівноваги одною фразою недолугого жартівника (не дипломата, не президента сусідньої держави - просто коміка у третьосортній педерачі!) - і ми миттєво впали в істерику! А не пом'яни він саме українських селян, а якихось інших - і взагалі б не почухались!
Повага до народу не базується на тім, шо він не дає себе назвати макаронником чи жабоїдом (хохлом, малоросом), не на тому, шо він як один счиняє лемент, якщо хтось скаже, шо такої держави як Чехія чи Італія (Україна) ніколи не існувало, не на тому, шо він піною сходить на вислів "на Німеччині" замість "в" - істериків не поважає ніхто. ~~Радіти можна й тихо~~ Спокій та тихий іґнор каравану щодо гавкучого собаки викликає справжню повагу, а не бажання держатися подалі од отих чорноротих, шо на кожен чих починають верещати як навіжені. А вміння іронізувати з самого себе, не втрачаючи при цьому самоповаги - оце ознака здорового глузду і дорослості народу.
Ну а Ургант - просто цинік та дурень. Але аж ніяк не погроза українському суверенітетові.

From:

от уяви що є три людини
один якийсь бєларус, другий якийсь парагваєц, а третій тієї національності яку неможна називати
і от питання чому ту нацональність називати неможна, а особливо на український манір?

From:

смішалісьфкучюконілюді...
можна. просто назвеш євреєм - і нікого не зачепиш, плануєш назвати жидом - завчасу відомо, шо образиш. надалі - твоє діло, чи ображати чи ні.
так само як і з в/на Україні, де живуть українці/хохли: реакція слухача передбачувана і діло за мовцем, чи виставить він себе хамом чи ні. і по всьому.

From:

питання в тому що вони кожин раз дають люлєй всим хто каже як їм неподобається.
і не думають чи годиться імпєрскому народу одвлікаться на когось хто сказав те завєтне слово чи ні.
от тому кожен раз люди й задумуються про кого публічно сказати смішне про жида чи про какла.

From:

а про кого взагалі йдеться? я грішним ділом подумав, шо за євреїв - а виявляється, шо за якийсь імперський народ, шо усім люлєй виписує... то хто вони, ці загадкові давачі люлєй?

From:

а шо ґебреї вже не імперський народ?

From:

йой! хтоздєсь? о_О

From:

Наче й так — а наче й не зовсім так... Сильний - мовчить на навколишніх псів, факт, але мовчить і зовсім забитий-зацькований, коли над ним глузують всі, кому не лінь. А між цими двома дуже різними мовчаннями — широкий спектр варіяцій на словах. І ясно, що істерика — чи не найгірша з них, хіба ж я з цим сперечаюсь?

Істерики з нашого боку в цій ситуації я не зауважив. І, між иншим, такий вже у нас сєвєро-восточний кут медійного огляду, що всякі наші слова представляються істерикою (а ще й, треба думати, деякі істеричні писки звідти ж і проплачуються). Чи не для того, між иншим, культивується саме такий погляд на українські реалії, щоб мовчали-сьмо?

Як на мій смак, до речи, то правильною реакцією на всі подібні жарти і «жарти» була б банальна заборона в’їзду для аффтарів — і без всяких офіційних коментарів.

Edited Date: 2013-04-18 10:09 pm (UTC)

From:

у тім-то й річ, шо, як на мене, істерика піднялася неабияка.
а що все під кутом москвоцентризму розглядається, так то не нав'язане нам звідти, а ми самі весь час туди орієнтуємось, весь час за мірило Росію маємо, все звідти копіюємо, навіть заперечуючи і роблячи навпаки - все однозаперечуємо та переінакшуємо російське замість зазирнути унутр себе і робити своє, на себе орієнтоване, собі корисне, собі вигідне, собі цікаве... та ж ні, шо б не робили - повсякчас поглядаємо, а як же ж москалі то оцінять?
цікаво, що протилежний вектор, "європейський" так само пропонує орієнтацію на інших, а не на себе. от поки самі собі мірилом та альфою і омегою геть усього свого не станемо - доти й будемо бідними родичами побиратися по задвірках чи то Росії, чи Європи, чи там ще когось.
ну а в Москві навпаки вигідніше, аби не мовчали, а отак шаленіли з будь-якої дещиці, виставляючи свою обмеженість і не можучи відірватися од Москви як точки відліку: нехай хохли чинять наперекір - але все одно то буде наперекір Москві! а маніпулювати дитиною, кажучи їй "ні в якому разі не роби оцього!", маючи на меті, аби це було зроблено, гадаю, ти, як батько, умієш, нє?

забороняти у таких випадках в'їзд - велике глупство: він не порушив жодного нашого державного закону, отже то свавілля! а от виказ презирства з боку просто людей-глядачів, відмова телеканалів показувати його, демонстративні відмови відомих людей брати участь з такими в одних заходах - оце абсолютно адекватна відповідь. але вона залежить не від позиції держави, а від свідомості пересічних людей, а люди в нас іржуть на ургантові "жарти", споживають гівношоу та орієнтуються на Москву... коротше, замкнене коло.

From:

Щодо "москвоцентризму" — погоджуюсь, мене теж дістають москво-стурбовані патріоти. Але щодо решти наведених міркувань — ох... Обговорюємо щось на кшталт сферичного коня у вакуумі (я, вочевидь, також) — а в рельному житті такі моделі не ґоцають. То й ну їх.

From:

http://v-fedotov.livejournal.com/171664.html

From:

А до речи: http://blogs.korrespondent.net/journalists/blog/kisev/a105840

From:

я не знаю, чому, але цей текст Кисельова в мене викликав посмішку. може, через банальність як доводів, так і висновків його? ну, тобто шо вода мокра а лід холодний, мені вже давно відомо - а він це проголошує одкровенням.
а, може, через певну недовіру до нього: працює тут, от і змушений відробляти кусень хліба.
а, можливо, я просто доскіпався без діла.
тим не менше, зауваж: шо комплекс присутній, Кисельов також одмітив.

From:

Присутній — хіба ж я заперечую? Але не будемо його розчісувати, щоб надто не свербів.

From:

...а тихесенько робімо вигляд, шо все гаразд? ;)

From:

М-м-м-м... Мені ця сверблячка нес вербить, правда. Ну що ще можу сказати у своє виправдання?

From:

адекватна реакція виробляється з часом, для неї потрібна традиція. і такі тексти, як оце чорно-білий написав, формують цю саму традицію.
тож замовчувати наявність гнійника - не варто: коли хвороба є, то соромитися її означає затягувати можливість вирішення. зате обговорення і профілактика дають шанси на лікування.

From:

vates-faith.livejournal.com

в цілому - погоджуюся.

а твоїх предків рубали червоні комісари?

From:

по материній лінії я родичів на пару-трійку поколінь знаю: наче, не рубали. брата прадіда арештували за антисовітську пропаґанду у червні 41-го, але вже в серпні випустили і мобілізували. а рідна бабуся до самої смерті була затятою сталіністкою.
про рідню біолоґічного батька практично нічого не знаю. єдине: бабуся казала, шо "они бандерьі, в Донецке появились после войньі".
дід по батьковій лінії (вітчиму) приїхав у Донецьк з Бесарабії теж одразу по війні. здається, був не депортований, а приїхав сам, але я того не певен.

From:

der-sch-shall.livejournal.com

*ставлю питання суто з академічного інтересу*
коли умовний калінар в ТБ-педерачє буде готувати фарш для каклєт і, бодро крутя ручку агрегату, пожартує на кшталт "зараз наше м'ясо разчавлено так, як це робили з вірменами младотурки" - якою має бути реакція нормальних [це ключове слово] глядачів? нмд, риторичне запитання
* і чтобьі дваждьі нє вставать: урГант мудак

From:

шо мудак - то однозначно.

а реакція, нмд, нормальних глядачів - то іґнор мудака і виказ презирства до нього. коли б я був у залі, то встав би й вийшов, сказавши, шо свиню бачити і чути не хочу, а педерачу вже ніколи б не дивився.

From:

а чіво ето ви за армянов захіщаєтєсь?
може ви і сам того?

From:

питання не в ургантє а в ставлені до його сміхуйочків
як шо тобі в очі кажуть : "ти підарас" а ти смієшся і кажеш : "о як дотепно і в духє врємєні! хіхіхі" то таки підорас.

From:

шо я підорас, то вже давно для декого абсолютна істина. питання от лише: чи сміюся я?

From: