iskra75

Протерлися у мене джинси, а отже вирішили сходити на найближчий риночок і придбати мені нові.
Ринок невеличкий, але п'ять-сім точок, де можна було б вибрати собі джинси, є.
Підходимо з дружиною до рядів, коли там якась метушня, переполох - усі терміново згортаються, складаються, зачиняють ятки. Врешті на одній з точок дали нам приміряти підходящі штанці. Міряю, а продавщиця в той же час метушливо згортається.
- Шо, питаємо, у вас тут робиться, чого всі так перелякалися?
- Та, рекетири йдуть - будуть гроші вимагати.
- Шо, як у дев'яності?
- Ага, тільки тепер це менти, УБЕЗ. Будуть додовбуватися, чого штрих-кодів на продукції нема, а звідки нам їх узяти, коли ми її (продукцію) контрабандою беремо через тих самих депутатів, бо іншим завіз перекрили? А платити кожного разу по двісті-триста гривень, щоби одколупалися, набридло вже. А не заплатиш - точку закриють, ще й статтю пришиють. Тож, краще од гріха зачинитися. (убік) Таню, ну шо, ще не приїхали? (нам) Там у нас система оповіщення од самих ринкових воріт...
Тим часом штани не підходять, прощаємося і йдемо на другий поверх, де самий тільки одяг продається. Ще зі сходів чуємо: "Все закрито, повертайте." Аж на смішок пробиває.
Виходимо на двір та заходим ще до одного маґазинчику з джинсою. Поки приміряю, до продавця:
- А чого ж ви не згортаєтесь?
- А що, знову їдуть? Зараз зачинюся, дякую вам.
- Та скажіть же, що то воно у вас тут таке?
- Ну, це з півроку тому почалося. Стали приїздити ледь не кожного дня, придиратися до відсутності сертифікату на кожну річ (а що ж митниця, через яку воно все проходить, не дає ті сертифікати? чому нас шмонають, а не митників чи не оптовиків?) і збирати з кожної точки гроші за неодкриття "діла". Ну, місяці читири тому ми зібрали комітет, скинулися усі разом і заплатили їм 45 тисяч данини (одиниці не називалися, але навряд чи йдеться про гривні) - то казали, що рік не чіпатимуть. А оце недавно знову почалися облави: кажуть, що керівництво УБЕЗу помінялося, тож з ним треба ділитися.
Потрібні джинси було найдено. Питаємося за ціну.
- 315 грн.
- ?!!
- Та я сам місяць тому такі за двісті гривень продавав, але ціни в оптовиків кожного дня ростуть. А оренда маґазинчика п'ять тисяч, а плюс освітлення - уже четвертий місяць в мінуси працюємо...

ЗІ поки писав, з'ясувалося, що жінка теж про це вже написала отут:
http://elvir4.livejournal.com/204887.html

Выскочили мы на рынок, Искре джинсы купить. Подходим к одной точке - продавщица мне нервно: "Вы, что, не видите, мы закрываемся!" Эээ... На часах около двух дня, воскресенье. Подходим ко второй раскладке, вокруг шухер, закрывается все нафиг - детские вещи, шапки. Что за??
Оказывается, это "рэкет". В маленьком магазинчике, где очаровательный темнокожий продавец (реально, симпатишный мужик!) продал нам наконец желаемые штаны, мы узнали, что за фигня творится.
Дальше с его слов.
С начала осени доблестный ОБЭП стал ходить на базары как на работу. Доцепиться всегда есть за что, но все претензии снимались после стандартной таксы. Каждая точка на рынке платила. Когда все взвыли совсем дурниной, "рэкетиры" заломили большую сумму, пообещав в течение года не трогать вообще. Сумму получили. И пару месяцев было спокойно. Вчера активизировались снова, объясняя свое новое рвение тем, что начальство сменилось.

Какая прелесть!

Интересно, что на периферии творится, если в Киеве такое?

К рынку у меня отношение двоякое. Я знаю, что там можно купить фигню. И конечно, я хочу покупать сертифицированный товар.
Но что-то мне подсказывает, что такие методы направлены вовсе не на то, чтобы позаботиться о потребителе.