не згоден з Вами. шляхом репресій мало чого можна досягти. саме існування української мови тому доказ: попри заборони і утиски вона вижила, і много в чому саме завдяки цим утискам і заборонам, бо вони стимулювали націоналізм, гуртували і гартували цих націоналістів. натомість довга, наполеглива і ненасильницька асиміляція дають куди більші плоди. нашій державі для розвитку української мови в першу чергу слід стати державою для народу, а не для "людей", як нині: у східних реґіонах українська мова асоціюється саме з державою, і підлість державників, суддів, міліції (тих, хто так чи інакше змушений вживати державну мову) кидає тінь і на мову, і на культуру, і на саме існування держави. натомість якщо на Донеччині, наприклад, з'явиться ґубернатор, який полатає усі дороги, поновить каналізацію і прибере сміття з вулиць, при цьому говорячи українською, це важитиме для українізації сходу куди більше, ніж усі заборони разом узяті - бо він підноситиме своїм прикладом престиж своєї мови. люди нікуди не дінуться від узагальнень: якщо людина гнида - в їхніх очах гниле усе, їй притаманне і навпаки якщо людина гідна поваги - люди поважають і його мову, і його погляди, і державу, од імені якої вона діє. головне - це не обмежувати російській мові терен розповсюдження, а зробити українську престижною, модною, необхідною (як свого часу було з російською, анґлійською тощо). і тоді діти з російськомовних сімей казатимуть "мама, за Украиной будущее, отдавай сестру в украинскую школу"(с)
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2011-02-17 07:26 am (UTC)шляхом репресій мало чого можна досягти. саме існування української мови тому доказ: попри заборони і утиски вона вижила, і много в чому саме завдяки цим утискам і заборонам, бо вони стимулювали націоналізм, гуртували і гартували цих націоналістів. натомість довга, наполеглива і ненасильницька асиміляція дають куди більші плоди. нашій державі для розвитку української мови в першу чергу слід стати державою для народу, а не для "людей", як нині: у східних реґіонах українська мова асоціюється саме з державою, і підлість державників, суддів, міліції (тих, хто так чи інакше змушений вживати державну мову) кидає тінь і на мову, і на культуру, і на саме існування держави.
натомість якщо на Донеччині, наприклад, з'явиться ґубернатор, який полатає усі дороги, поновить каналізацію і прибере сміття з вулиць, при цьому говорячи українською, це важитиме для українізації сходу куди більше, ніж усі заборони разом узяті - бо він підноситиме своїм прикладом престиж своєї мови. люди нікуди не дінуться від узагальнень: якщо людина гнида - в їхніх очах гниле усе, їй притаманне і навпаки якщо людина гідна поваги - люди поважають і його мову, і його погляди, і державу, од імені якої вона діє.
головне - це не обмежувати російській мові терен розповсюдження, а зробити українську престижною, модною, необхідною (як свого часу було з російською, анґлійською тощо). і тоді діти з російськомовних сімей казатимуть "мама, за Украиной будущее, отдавай сестру в украинскую школу"(с)