тут виступає питання: вам шашечки чи їхати треба? якщо потреба була у знаннях, то байдуже, якою мовою: аби було зрозуміло; якщо ж постала мета свідомого патріотизму від викладачів, то це недоречно: науковці здебільшого аполітичні. знову ж таки слід зважати на бажання більшості - вони не з нелюбові до української мови захотіли слухати курси російською, а просто через її погане знання і незвиклість. наступне покоління буде значно більше українізованим.
якщо прийняти, що обуха нагайкою не переломиш, а вода камінь точить, та й толерантністю запастися - все виглядає куди оптимістичніше.
моя російськомовна дружина (я й сам з Донецька - отже теж в принципі російськомовний) учора спитала мене, чи патріоти хлопці з "95 кварталу" і трохи здивувалася (певне, вбачала в мені радикальнішого націоналіста, ніж я єстем), коли я одповів, що вони більші патріоти України, аніж многі україномовні але недалекоглядні люди.
мова - питання вторинне, головне - душа.